Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.03.2015 року у справі №911/4822/13
Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №911/4822/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 911/4822/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Макарово"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014та на рішеннягосподарського суду Київської області від 25.02.2014у справі№ 911/4822/13 господарського суду Київської областіза позовомЗакритого акціонерного товариства "Макарово"до1. Державної виконавчої служби України; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон";провизнання недійсним результатів прилюдних торгів в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Половинко М.А., - відповідача 1 Малиш Т.О., - відповідача 2 Утіралов Т.Л., - відповідача 3 Герасимів А.Й.,Розпорядженням секретаря першої судової палати від 15.07.2014 №02-05/279 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2014 у справі №911/4822/13 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), відмовлено Закритому акціонерному товариству "Макарово" (надалі позивач/скаржник/ТОВ "Макарово") у задоволенні позову до Державної виконавчої служби України (надалі відповідач 1/ВДВС), до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт сервіс" (надалі відповідач 2/ТОВ "ТД Еліт Сервіс"), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкон" (надалі відповідач 3/ТОВ "Рейкон") про визнання недійсним результатів прилюдних торгів.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями,звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

11.06.2014 скаржником були подані доповнення до касаційної скарги, а 24.06.2014 письмові пояснення разом з додатками, а саме: звіти про оцінку майнового комплексу ЗАТ" Макарово". Водночас, суд касаційної інстанції в силу визначених меж перегляду судових рішень, визначених у ст.1117 ГПК України, не може оцінювати нові докази, які не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору (з урахуванням уточнень позовних вимог) є вимога позивача про визнання недійсними результатів прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу цілісно-майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43 та комплект обладнання для переробки, а саме: визнати недійсним та скасувати акти №32766964-1/9, №32766964-2/9, №32766964-3 про проведені прилюдні торги (аукціон) від 08.02.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що спірні торги пройшли з порушенням п.п. 1.2., 3.6., 3.7., 4.6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.102.1999 №68/5; крім того, посилається на те, що спеціалізована організація з реалізації нерухомого арештованого майна - відповідач 2, не мала права на проведення спірних прилюдних торгів, оскільки укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір, був розірваний.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, не погодилися із такими доводами позивача та відмовили у позові.

При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі №26/058-11 позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ЗАТ "Макарово" про стягнення 27 170 947,01 грн. задоволено;

- 03.05.2012 господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення;

- на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває зведене виконавче провадження №33719968 з примусового виконання наказів №26/058-11, №26/054-11, виданих господарським судом Київської області про стягнення з ЗАТ "Макарово" на користь ПАТ "КБ "Надра" грошових коштів;

- в ході здійснення вказаного виконавчого провадження, 05.07.2012 державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника (ЗАТ "Макарово"), яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. Калинівка, вул. Київська, 43, про що складено відповідний акт і передано на реалізацію ТОВ "ТД Еліт сервіс".

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 (далі-Тимчасове положення).

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку".

Орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що 06.01.2012 між ДВС України та ТОВ "ТД Еліт сервіс" було укладено генеральний договір про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №2, відповідно до якого ДВС України доручив, а організація (ТОВ "ТД Еліт Сервіс") зобов'язалась приймати від органів державної виконавчої служби та реалізовувати арештоване майно, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та на комісійних умовах, а також забезпечити належне зберігання арештованого майна та його перевезення.

Крім того, 28.12.2012 між ДВС України та ТОВ "ТД Еліт сервіс" було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), аукціону з реалізації арештованого рухомого майна №00-0026/12, предметом якого є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №2 від 06.01.2012 (генеральний договір ), з надання послуг з реалізації арештованого нерухомого та рухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах/аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Листами №105 та №106 від 08.01.2013 відповідач 2 повідомив ДВС України про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ЗАТ "Макарово" призначено на 04.02.2013 та відбудуться об 11:00 годині за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Калинівка, вул. Київська, 43. Вказане оголошення також було опубліковано на сайті ДП "Інформайній центр" в "Системі реалізації арештованого та конфіскованого майна".

04.02.2013 у відповідності до протоколів №00-0026/12-1, №00-0026/12-2, №00-0026/12 від 04.02.2013, відповідачем 2 було проведено прилюдні торги/аукціон з реалізації майна ЗАТ "Макарово", переможцем яких було визнано ТОВ "Рейкон"; кошти від реалізації вказаного майна були перераховані на спеціальний рахунок ДВС України.

08.02.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби були складені акти про реалізацію предмета іпотеки №32766964-1/9, №32766964-2/9 та акт про проведений аукціон №32766964-3/9.

Відповідно до пунктів 3.13, 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.1999 №74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Так, як зазначили суди попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013 у справі №26/058-11 у задоволенні скарги ЗАТ "Макарово" на дії ДВС України при проведенні 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного скаржнику майна, яка обґрунтована порушенням ТОВ "ТД Еліт сервіс" умов генерального договору №2 та наказу ДВС України №7/2 від 28.01.2013, відмовлено.

При прийнятті зазначеної ухвали господарським судом Київської області було встановлено, що у відповідності до отриманого Державною виконавчою службою України листа ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" №77 від 08.01.2013, останній дію генерального договору №2 вважає припиненою.

Наказом ДВС України №7/2 від 28.01.2013 ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" виключено з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами Державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна, розірвано в односторонньому порядку генеральний договір №2 про реалізацію арештованого майна від 06.01.2012 та договори про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, укладені органами державної виконавчої служби з цією організацією та філіями.

Водночас, оскільки в силу положень п. 3.18. генерального договору №2 організація (ТОВ "ТД "Еліт Сервіс") зобов'язана у разі розірвання договору Державною виконавчою службою України, у строк не пізніше десяти днів з моменту його розірвання повернути майно, передане на реалізацію, органами ДВС, останнім днем повернення організацією майна, переданого на реалізацію є 07.02.2013.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні прилюдні торги/аукціон з реалізації належного скаржнику майна від 04.02.2013 відбулись у межах строку дії генерального договору №2.

Аналогічного висновку про проведення спірних прилюдних торгів у відповідності до положень та строків генерального договору №2 дійшов господарський суд Київської області у рішенні від 02.09.2013, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014, у справі №911/2405/13 за позовом ЗАТ "Макарово" до ДВС України та ТОВ "ТД "Еліт Сервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "КБ "Надра", про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись.

З огляду на набрання ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013 у справі №26/058-11 та рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2405/13 законної сили в порядку ст.ст. 85, 86, 105 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факти, встановлені зазначеними судовими рішеннями, а саме: правильність і повнота виконання державним виконавцем судових рішень в рамках зведеного виконавчого провадження №33719968 з примусового виконання наказів №26/058-11, №26/054-11, виданих господарським судом Київської області про стягнення з ЗАТ "Макарово" на користь ПАТ "КБ "Надра" грошових коштів, а також проведення 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу майна з дотриманням законодавчо встановленої процедури та у відповідності до вимог генерального договору №2, мають преюдиційне значення у розумінні ст. 35 ГПК України, і не потребують доказування.

Отже, із наведеного вбачається, що, відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, по-перше, судовими рішеннями у справах №26/058-11 та №911/2405/13 досліджувалися питання правомірності проведення спірних торгів, в тому числі, й правильність і повнота дій державного виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження №33719968; по-друге, не зважаючи на розірвання в односторонньому порядку генерального договору №2 про реалізацію арештованого майна від 06.01.2012 та договорів про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, укладених органами державної виконавчої служби з ТОВ "ТД Еліт Сервіс" та його філіями, пунктом 3.18. генерального договору №2 ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" надавалося 10 днів на повернення майна, переданого на реалізацію органами ДВС, а оскільки останнім днем повернення майна було 07.02.2013, то, відповідно, спірні торги, які мали місце 04.02.2013, були проведені у межах строку дії генерального договору №2.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

По-перше, стосовно застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 35 ГПК України щодо преюдиціальності фактів, встановлених судовими рішеннями у господарських справах №26/058-11 та №911/2405/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, в редакції, що діяла на момент прийняття господарським судом Київської області рішення у даній справі, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, умовою можливості прийняття при розгляді однієї справи вже встановлених судовим рішенням фактів при розгляді іншої справи є ідентичність суб'єктного складу сторін в обох справах (ст. 35 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі).

В той же час, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, на наведені вище приписи уваги не звернули та не дослідили ідентичність суб'єктного складу сторін у даній справі (позивач: ЗАТ "Макарово", відповідачі: Державна виконавча служба України, ТОВ "ТД Еліт сервіс", ТОВ "Рейкон") та у господарських справах №26/058-11 (позивач: ПАТ "Комерційний банк "Надра", відповідач: ЗАТ "Макарово", суб'єкт оскарження: Державна виконавча служба України) та №911/2405/13 (позивач: ЗАТ "Макарово", відповідачі: Державна виконавча служба України, ТОВ "ТД Еліт сервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ "Комерційний банк "Надра"), а відтак й правової можливості прийняття встановлених у вказаних справах фактів, як преюдиціальних для даної справи. Виходячи з чого, застосування судами приписів ст. 35 ГПК України (в редакції, що діяла на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі), без дослідження вищевказаних обставин, є передчасним.

Крім того, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про можливість реалізації ТОВ "ТД Еліт Сервіс" майна, що належало ЗАТ "Макарово", 04.02.2013, після розірвання в односторонньому порядку ДВС України генерального договору №2 та інших договорів про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, укладених органами державної виконавчої служби з цією організацією та філіями, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Як встановлено судами, генеральний договір №2, укладений між Державною виконавчою службою України та ТОВ "ТД Еліт Сервіс", а також договори про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, укладені органами ДВС з ТОВ "ТД Еліт Сервіс", у зв'язку з порушенням ТОВ "ТД Еліт Сервіс" п. 3.3. генерального договору №2, були розірвані згідно з наказом ДВС України №7/2 від 28.01.2013; крім того, вказаним наказом виключено ТОВ "ТД Еліт Сервіс" з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна.

Приписами ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки розірвання договору, за якими, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Отже, розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання; виходячи із наведених норм, наслідками припинення зобов'язання - розірвання договору, є припинення будь-яких правовідносин сторін.

Відповідно до п. 3.18. генерального договору у разі розірвання цього договору Державною виконавчою службою України, у строк не пізніше десяти днів з моменту його розірвання, організація (ТОВ "ТД Еліт Сервіс") зобов'язана повернути майно, передане на реалізацію, органами ДВС.

Суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про те, що генеральний договір №2 та інші договори на реалізацію арештованого майна, укладені між ДВС України та ТОВ "ТД Еліт Сервіс", були розірвані з 28.01.2013 відповідно до наказу ДВС України від вказаної дати, водночас, п. 3.18 генерального договору визначено, що майно, передане ТОВ "ТД Еліт Сервіс" ДВС України на реалізацію, має бути повернуто протягом десяти днів з моменту розірвання договору, в даному випадку, як зазначили суди - 07.02.2013, а тому, спірні прилюдні торги 04.02.2013 були проведені в межах дії генерального договору №2, не навели жодної правової норми, жодного нормативно-правового обґрунтування таким висновкам; не послалися на норму матеріального права, яка б надавала право сторонам розірваного правочину вчиняти дії на виконання цього правочину, в даному випадку - реалізовувати арештоване майно; не дослідили зміст п. 3.18. генерального договору №2, положеннями якого, зобов'язано організацію повернути в десятиденний строк майно, а не вчиняти щодо нього будь-які інші дії.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, в силу обмеження меж перегляду справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення, і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого, врахувати викладене у даній постанові, та прийняти рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макарово" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 та рішення господарського суду Київської області від 25.02.2014 у справі №911/4822/13 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере